|
|
Фурсенко Л.І. Фурсенко Леонід Іванович (директор Одеського обласного інституту удосконалення вчителів (1992-1996 рр.))
Журнал «Наша школа» –– педагогічне видання, про що свідчать не лише назва та призначення, але й зміст його відновленого випуску. І все ж цього, вважаємо, замало, щоб отримати уяву про журнал, щоб визначити своє ставлення до нього. Перш за все, –– про «відновлення» видання. Журнал з такою назвою почав виходити в Одеській губернії з січня 1923 року. Співробітники керівної ланки губернської освітянської мережі, вчені, методисти, вчителі та викладачі різних навчальних закладів Одещини почали публікувати на його сторінках статті про стан освіти, науки, педагогіки, про досвід роботи педагогів, практику виховання молодих людей. Порушувались також питання про розвиток мережі навчальних закладів, про форми і методику підготовки та перепідготовки працівників освіти. Тематика публікацій, про що свідчать ті номери журналу, які збереглись до нашого часу, була різноманітною й багатогранною: від висвітлення життя і діяльності навчальних закладів до статей з суто педагогічних наук чи публікацій офіційних документів керівних органів галузі. Виходив журнал щомісяця обсягом 210––220 сторінок, тиражем 1500––2000 примірників. Є свідчення, що журнал почав проявляти певний позитивний вплив на формування педагогічної думки та організацію просвіти в краї. На превеликий жаль, він довго не проіснував... Сьогодні у нас з'явилась можливість відновити це видання, до того ж певним чином зберігши його спрямування, призначення і традиції. «Певним чином», бо ж сьогодні і вузи наші стали більш академічними, і школи поновились, доречі, впроваджуються і такі нові форми, як от: гімназії, ліцеї, коледжі тощо. З'являються і нові технології навчання, програми, новий досвід, нові наукові дані, не кажучи вже про документальні відносини між організаційно–керівними органами освіти та навчальними закладами. Як бачите, завдання перед редакцією журналу серйозні й вагомі. Однак є потреба застерегти читача й у такому: це видання не лише плід праці редакції чи академії, воно –– наше з вами спільне дитя, як є спільними наша педагогічна думка, досвід, наука. А відтак, – у відповідь на друге наше питання, –– про визначення вашого ставлення до нього: журнал не тільки інформуватиме вас, а мусить стати нашою з вами спільною трибуною в справі розбудови освіти на Одещині. Певно, у кожного з вас є що сказати, є чим поділитись з колегами по праці. Журнал –– до ваших послуг! То ж, –– в добру путь, «Наша школо»! Успіху тобі на освітянській ниві! |
